Математичні лабіринти для усного рахунку

Презентація на тему: "Цікаві задачки для початкових класів"

ТЕХНОЛОГІЯ САМОРОЗВИТКУ (М. Монтессорі)

ТЕХНОЛОГІЯ САМОРОЗВИТКУ (М. Монтессорі)

М. Монтессорі (1870-1952) – видатний італійський педагог, реалізувала ідеї раннього розвитку  і вільного виховання.

Три провідних положення характеризують сутність педагогічної теорії М. Монтессорі:

1)    виховання повинно бути вільним;

2)    виховання повинно бути індивідуальним;

3)    виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.

Звернення дитини до вчителя «Допоможи мені це зробити самому» – девіз педагогіки Монтессорі.

Феномен педагогіки Марії Монтессорі полягає в її вірі у природу дитини, в її прагненні виключити будь-який авторитарний тиск на людину, яка формується, в її орієнтації на ідеал вільної, самостійної, активної особистості.

Біологічною передумовою тут є ідея про те, що життя будь-якої людини є існування вільної активності, а, отже, дитина, яка розвивається, має природжену потребу в свободі і спонтанності. Виходячи з цього, Монтессорі відмовилася бачити сутність виховання у формуючому впливу на дитину, протиставивши йому проблему організації середовища, найбільш відповідного дитячим потребам, здібностям та інтересам. При цьому обов’язково враховувалися перспективи того, що Л.С.Виготський назвав «зоною найближчого розвитку».

Монтессорі була переконаним противником класно-урочної системи. Вона відмовилася від парт, за якими діти повинні сидіти нерухомо, від кафедри, що ставить учителя на авторитарну позицію, від колективних уроків, що не враховують індивідуальних здібностей конкретної дитини. Вона виступала проти єдиних для всіх навчальних програм, що не дозволяють дитині просуватися своїм теплом і реалізовувати свої інтереси.

Усе життя дитини – від народження до громадянської зрілості – є розвиток її незалежності і самостійності.

Урахування сенситивності і спонтанності розвитку.

М. Монтессорі відкрила одну з найважливіших відмінностей дитячого світу від  дорослого – наявність так званих сенситивних (тобто найбільш сприятливих) періодів сприйняття миру. Цих періодів декілька, і в дорослому стані вони вже ніколи не повторюються.

Сенситивні періоди розвитку дитини – це ті періоди, коли розвивається певна ділянка мозку і, отже, саме в цей час потрібно створити навколо дитини таке середовище, щоб вона сприяла розвитку навиків, пов’язаних з цією ділянкою.

Єдність індивідуального і соціального розвитку.

У розумі немає нічого такого, чого колись не було б у почуттях.

Сутність розуму в упорядкуванні і зіставленні.

Замість навчання дітей потрібно надати їм умови для самостійного розвитку й освоєння людської культури.

Мислення дитини повинно проходити всі необхідні стадії: від предметно-діючого до наочно-образного, і тільки після цього досягається абстрактний рівень.

Вона наполегливо підкреслювала необхідність не обмежувати діяльність дитини виключно з іграшками. Монтессорі була супротивником ролевих ігор, ігор – наслідувань і ігор – заміщень, тому що малюки однаково «вбирають» і погане і хороше і можуть відтворювати це в спонтанній рольовій грі.

Основне місце в Монтессорі-методі займають ігри – вправи, в ході яких дитина взаємодіє наодинці з предметами підготовленого середовища. Тут застосовані ігри по правилах, а також рухливі ігри, якщо з них виключений елемент змагання і порівняння малюків один з одним.

Інтерес – перше, що М. Монтессорі виділяє в своїй педагогіці.

Друге – індивідуальний підхід.

Діти з групи Монтессорі без особливих зусиль поступають в найпрестижніші школи і вчаться в них достатньо успішно. Це пояснюється тим, що вони володіють широким кругозором, мають внутрішню мотивацію, що сформувалася, до пізнання нового, уміють концентруватися на роботі, можуть аргументовано обстоювати свою думку і міркувати про проблему, вони уважні, наглядові, самостійні і, нарешті, вони більш дисципліновані.

Головна мета школи Марії Монтессорі – постачати «харчі» для природного процесу саморозвитку, створювати довкілля, яке сприяє цьому.

Завдання:

1.     Навчити дитину якомога раніше здійснювати свій вибір.

2.     Виробити в дитині уміння користуватися наданими свободою і довірою.

3.     Допомогли дитині створювати і підтримувати навколо себе порядок.

4.     Навчити в ранньому дитинстві шанувати закон.

5.     Навчити терпимого і шанобливого ставлення до всіх оточуючих.

6.     Створити умови для розвитку в дитини почуття любові й поваги до самого себе.

7.     Тренувати волю дитини в ранньому дитинстві, щоб виробити цивілізовану поведінку в будь-якій ситуації.

8.     Навчити дитину в ранньому дитинстві самостійно планувати свою діяльність і досягати наміченого.

Веселкова школа

Світ тримається і розвивається на особах, які неординарні у своїй діяльності й поводженні. Такою неординарною людиною, яка старається внести нове у систему викладання початкової школи, є мама чотирьох дітей, жінка з двома вищими освітами Юлія Борисівна Пінчук. Закарпатські гори причарували її, і нині свій накопичений за довгі роки досвід вона передає закарпатським дітям. А передавати є що... Основне кредо у вихованні маленької особи – це розвиток Божої іскри таланту, даного дитині від природи, й підтримка постійного інтересу до навчання.

Новий метод

Протягом багатьох століть людство завжди хотіло знайти методи поліпшення навчання дітей. Є цілий ряд підручників, програм, методик. Широко відомі методи М.Монтессорі, В.Шаталова, Г.Домана та інші. Проте, поступивши в школу, діти втрачають інтерес до навчання, а головне – талант. Адже сучасна школа підготовлює не творців, а виконавців.

Пані Юлія, творчо переосмисливши всі доступні їй матеріали і зрозумівши, що жодна з існуючих систем не задовольняє сучасні вимоги, створює свою особисту освітню систему „Веселкова школа”.

Так з’явився оригінальній "шрифт, що розмовляє”, з допомогою якого 4-6-річні діти починають читати на подив швидко; виникли математичні пісеньки, в основі яких – таблиця множення тощо.

Поліпшення якості навчання повинно відбуватися не за рахунок збільшення навчального навантаження і перебування за партою, як це практикується нині, а завдяки новим педагогічним методам, що дозволяють зменшити навантаження на кожну дитину, задіяти у навчання елементи творчих ігор, розвинути прагнення до пізнання, знайти у кожної дитини родзинку маленького дослідника.

Які ж методи-ключики були запропоновані системою "Веселкової школи”? Основний – це створення ситуації успіху, загально відомий педагогічний захід. Усе складне відкидається без жалю. Залишається тільки просте, легке і цікаве. До того ж, з допомогою пісеньок, ігрових ілюстрацій тощо, навіть найскладніші завдання стають простими і доступними. Наприклад, визначення географічних координат представляють труднощі для 6-7-класників. 3-класники, які навчаються за „веселковими” програмами, із задоволенням грають у цю захоплюючу гру.

Наступний метод – це відсутність утоми. Поурочна система передбачає 35-45-хвилинну навчальну годину, що неприйнятно для малюків. Тому тривалість уроків за системою „Веселкової школи” для дітей першого класу – 25 хвилин, другого – 30, а для третьокласників – 35 хвилин. За своєю природою енергійні й рухливі діти зазвичай змушують себе сидіти за партами на уроці спокійно і всю свою енергію витрачати на те, щоб дивитися на вчителя, а не вдумуватися у його розповідь. Від перевтоми сидіти рівненько і слухати уважно, не рухаючись, у дітей розвиваються фізичні та психічні хвороби. Тому на уроках „Веселкової школи” передбачені рухливі ігри за темою уроку, часта зміна виду активності – навчальні пісні, малювання, наукові ігри. На математиці, як правило, це стрибки числовими доріжками та підйом і спуск уявними східцями з допомогою пісеньок: мишенят (додавання та віднімання), жабенят (множення числа 2), горобчиків (множення числа 3), кошенят (множення числа 4) тощо.

Третій метод – інтегровані уроки. До прикладу, на уроках математики вводяться п’ятихвилинки, так звані „геоматика” й „астроматика”, де діти під час рухливих ігор знайомляться з планетами Сонячної системи, Землею та її супутником Місяцем, материками й океанами і т.ін.

Техніка письма засвоюється через четвертий „ключик”, в основу якого покладений метод Монтессорі: учні кілька разів обводять вказівним пальчиком за вказаними стрілочками великі літери й цифри.

Найважливішим є п’ятий метод. Це зворотно-поступальний рух та феномен „впізнавання”. Так, першачки поглиблено вивчають матеріал держпрограми першого класу. Крім того, майже повністю охоплюється матеріал другого класу, і учні ознайомлюються з матеріалом третього класу. Завдяки такому способу подачі навчального матеріалу, дитина неодноразово повторює його і добре засвоює тему.

Протягом п’яти років ведеться порівнювальна статистика успішності й відвідування у „веселкових” і паралельних класах. Експеримент у кількох школах Іршавського району (сіл Довге, Луково, Приборжавське) показав, що у „веселкових” класах кількість високих і позитивних рівнів знань учнів стабільно тримається на рівнях 75-95%, тоді як у звичайних класах цей показник не перевищує 40-50%. Учні „веселкових” класів хворіють, і що цікаво, пропускають уроки набагато менше, ніж їхні однокласники з паралельних класів. Ці діти ЛЮБЛЯТЬ учитися, тому, що їм ЦІКАВО.

Шостим методом „Веселкової школи” є запам’ятовування і засвоєння навчального матеріалу з допомогою пісні. Протягом усього навчального періоду діти вивчають з допомогою пісень алфавіт, таблицю множення, додавання, основи знань з географії, біології, історії і навіть фізики за короткий відрізок часу. Всі пісні записані на мотиви відомих народних, дитячих і класичних пісень. Вони добре запам’ятовуються і з задоволенням виконуються дітьми. 

Останній сьомий метод – це розвиток інтелекту. Оскільки тривалість уроку всього 25-30 хвилин, то решта часу використовується для нових і цікавих для дітей ігрових курсів та предметів. 

З третього класу ігрова система навчання поступово замінюється, і вводяться елементи практичних та лабораторних робіт.