ТЕХНОЛОГІЯ САМОРОЗВИТКУ (М. Монтессорі)

ТЕХНОЛОГІЯ САМОРОЗВИТКУ (М. Монтессорі)

М. Монтессорі (1870-1952) – видатний італійський педагог, реалізувала ідеї раннього розвитку  і вільного виховання.

Три провідних положення характеризують сутність педагогічної теорії М. Монтессорі:

1)    виховання повинно бути вільним;

2)    виховання повинно бути індивідуальним;

3)    виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.

Звернення дитини до вчителя «Допоможи мені це зробити самому» – девіз педагогіки Монтессорі.

Феномен педагогіки Марії Монтессорі полягає в її вірі у природу дитини, в її прагненні виключити будь-який авторитарний тиск на людину, яка формується, в її орієнтації на ідеал вільної, самостійної, активної особистості.

Біологічною передумовою тут є ідея про те, що життя будь-якої людини є існування вільної активності, а, отже, дитина, яка розвивається, має природжену потребу в свободі і спонтанності. Виходячи з цього, Монтессорі відмовилася бачити сутність виховання у формуючому впливу на дитину, протиставивши йому проблему організації середовища, найбільш відповідного дитячим потребам, здібностям та інтересам. При цьому обов’язково враховувалися перспективи того, що Л.С.Виготський назвав «зоною найближчого розвитку».

Монтессорі була переконаним противником класно-урочної системи. Вона відмовилася від парт, за якими діти повинні сидіти нерухомо, від кафедри, що ставить учителя на авторитарну позицію, від колективних уроків, що не враховують індивідуальних здібностей конкретної дитини. Вона виступала проти єдиних для всіх навчальних програм, що не дозволяють дитині просуватися своїм теплом і реалізовувати свої інтереси.

Усе життя дитини – від народження до громадянської зрілості – є розвиток її незалежності і самостійності.

Урахування сенситивності і спонтанності розвитку.

М. Монтессорі відкрила одну з найважливіших відмінностей дитячого світу від  дорослого – наявність так званих сенситивних (тобто найбільш сприятливих) періодів сприйняття миру. Цих періодів декілька, і в дорослому стані вони вже ніколи не повторюються.

Сенситивні періоди розвитку дитини – це ті періоди, коли розвивається певна ділянка мозку і, отже, саме в цей час потрібно створити навколо дитини таке середовище, щоб вона сприяла розвитку навиків, пов’язаних з цією ділянкою.

Єдність індивідуального і соціального розвитку.

У розумі немає нічого такого, чого колись не було б у почуттях.

Сутність розуму в упорядкуванні і зіставленні.

Замість навчання дітей потрібно надати їм умови для самостійного розвитку й освоєння людської культури.

Мислення дитини повинно проходити всі необхідні стадії: від предметно-діючого до наочно-образного, і тільки після цього досягається абстрактний рівень.

Вона наполегливо підкреслювала необхідність не обмежувати діяльність дитини виключно з іграшками. Монтессорі була супротивником ролевих ігор, ігор – наслідувань і ігор – заміщень, тому що малюки однаково «вбирають» і погане і хороше і можуть відтворювати це в спонтанній рольовій грі.

Основне місце в Монтессорі-методі займають ігри – вправи, в ході яких дитина взаємодіє наодинці з предметами підготовленого середовища. Тут застосовані ігри по правилах, а також рухливі ігри, якщо з них виключений елемент змагання і порівняння малюків один з одним.

Інтерес – перше, що М. Монтессорі виділяє в своїй педагогіці.

Друге – індивідуальний підхід.

Діти з групи Монтессорі без особливих зусиль поступають в найпрестижніші школи і вчаться в них достатньо успішно. Це пояснюється тим, що вони володіють широким кругозором, мають внутрішню мотивацію, що сформувалася, до пізнання нового, уміють концентруватися на роботі, можуть аргументовано обстоювати свою думку і міркувати про проблему, вони уважні, наглядові, самостійні і, нарешті, вони більш дисципліновані.

Головна мета школи Марії Монтессорі – постачати «харчі» для природного процесу саморозвитку, створювати довкілля, яке сприяє цьому.

Завдання:

1.     Навчити дитину якомога раніше здійснювати свій вибір.

2.     Виробити в дитині уміння користуватися наданими свободою і довірою.

3.     Допомогли дитині створювати і підтримувати навколо себе порядок.

4.     Навчити в ранньому дитинстві шанувати закон.

5.     Навчити терпимого і шанобливого ставлення до всіх оточуючих.

6.     Створити умови для розвитку в дитини почуття любові й поваги до самого себе.

7.     Тренувати волю дитини в ранньому дитинстві, щоб виробити цивілізовану поведінку в будь-якій ситуації.

8.     Навчити дитину в ранньому дитинстві самостійно планувати свою діяльність і досягати наміченого.